Класний керівник 2015

Відділ освіти Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

Матеріали

учасника другого

(обласного) туру

Всеукраїнського конкурсу

«Класний керівник року – 2015»

Вчитель української мови

та літератури,

класний керівник 8 класу

Ленінської ЗОШ І-ІІ ступенів

Мажуга Ольга Василівна

Кваліфікаційна категорія –

«Спеціаліст вищої категорії»

Педагогічний стаж –21 рік

2015

Зміст

1 Зміст 2

2 Моє кредо 3

3 Опис досвіду вчителя з реалізації проблеми «Формування в

учнів життєвих компетенцій і морально-людських цінностей» 4

4 Результативність роботи

5 Додатки

6 Список використаної літератури та медіа-джерел

Моє педагогічне кредо:

«Допомогти кожній дитині знайти саму себе

– це велика майстерність педагога».

Тема досвіду:

Формування в учнів життєвих компетенцій і морально-людських цінностей

Адреса досвіду:

Ленінська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

Харківська область, Красноградський район, с. Ленінка, вул. Молодіжна, 63330 тел.(05744)92-646 , e-mail: kr-leninka@rambler.ru

Автор досвіду:

Мажуга Ольга Василівна, вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії.

Провідна наукова ідея:

Формування в учнів життєвих компетенцій і морально-людських цінностей, спрямованих, розробка і використання прийомів, форм та методів педагогічної підтримки , спрямованих ініціювати і стимулювати осмислене і самостійне навчання і самовиховання дітей, допомогти особі здійснити самовиховання: усвідомити процеси, що відбуваються в його психіці, навчити дитину за допомогою проектних технологій, створення ситуації успіху усвідомлено управляти ними, викликати їх мотивацію, ставити цілі свого вдосконалення, виявляти потенційні можливості кожної дитини і створювати умови для їх реалізації.

Актуальність досвіду:

сприяє подоланню перепон, які виникають у житті особистісті і віддаляють її від досягнення бажаного результату, формуванню компетентної та творчої особистості та забезпечує умови для її розвитку;
дає можливість легше сприймати і активніше використовувати отримані знання і вміння на практиці, максимально використовувати творчий потенціал учнів, розкривати їх особисті моральні якості, враховуючи власний досвід, розглядати і моделювати життєві ситуації, стимулює творчість, розвиток особистих здібностей ;
допомогає спільно з вихованцем визначати його інтереси, цілі, можливості та шляхи подолання перепон (проблем), які заважають йому зберігати людську гідність, досягати позитивних результатів у навчанні, праці, спілкуванні, способі життя;
має велике значення для формування культури дітей і молоді, здійснення їх патріотичного виховання, сприяє всебічному розвиткові особистості.Мета та завдання, на розв’язання яких спрямована педагогічна діяльністьРозробка і впровадження в практику роботи моделі діяльності вчителя, ефективної системи виховання, спрямованої допомогти особі здійснити самовиховання: усвідомити процеси, що відбуваються в його психіці, навчити дитину усвідомлено управляти ними, викликати їх мотивацію, ставити цілі свого вдосконалення, сформувати особистість та систему ключових компетентностей учня, зокрема комунікативну компетентність, шляхом особистісно-орієнтованого підходу з використанням сучасних інноваційних технологій, методів і прийомів.-перетворення процесу шкільного виховання на самовиховання;-розвиток етичної, вольової і естетичної сфер особистості;-формування умінь самовиховання і самовдосконалення;самоствердження, самореалізації; Методологічну основу досвіду складають:
Наукові ідеї та рекомендації
-створення виховного середовища, що стимулює в учнів потреби в самовдосконаленні.
-забезпечення дитині умов для максимального самовираження,
-формування віри дитини в себе;
-здійснення особистісного підходу в навчально-виховному процесі;
Завдання:
Мета:

основні положення системного підходу як методології пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів;
особистісно-зорієнтований та системно-цілісний підходи до навчання і виховання.
Загальну теоретичну основу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на:
визначенні педагогічної майстерності та педагогічної творчості вчителя (В.Ш.Андрєєв, Ю.Н.Бабанський, М.М.Поташник та ін.);
принципах та прийомах педагогічної техніки (А.Гін);
основних засадах технології педагогічної підтримки (О.С.Газман);
психологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Р.М. Грабовська, Л.Б.,Єрмолаєва-Томіна, В.Н.Козленко та ін.);
технологія інтерактивного навчання (О.І.Пометун).Проблема покращення якості освіти, організації педагогічної підтримки в навчанні і вихованні особистості школярів у психолого-педагогічній літературі розробляється багатьма педагогами і психологами як в історично-педагогічній спадщині, так і в сучасних дослідженнях. Технологія педагогічної підтримки суттєво модернізує роль та функції традиційних організаторів педагогічного процесу – шкільних учителів, класних керівників. Педагог, який здійснює таку технологію, має назву «фасилітатор» (від. англ. to facilitate – полегшувати, сприяти, допомогати, здійснювати сприятливі умови). Термін запозичений у педагогічній концепції К. Роджерса. У його системі учитель-фасилітатор є ініціатором і стимулятором осмисленого і самостійного навчання дітей. Запорукою доброго саморозвитку, самовиховання є задоволення від отриманого результату. В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно оріє-нтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна¬чає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат. Об'єктивна успішність діяльності ди¬тини — це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психо¬логічного ураження та інших видів труднощів. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої ра¬дості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у ство¬реній ним "Школі радощів". Результати діяльності цих педа¬гогів підводять нас до усвідомлення можливостей упрова-дження у навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні.Шляхи розвитку та становлення досвіду на відомій науковій основі:зусиллями розуму, то не розвиваються розумові пам'яті, не викликають ніякої радості»Протиріччя, які виникли на даному шляху розвитку суспільства:На сучасному етапі розвитку України суспільство потребує особистостей, здатних активно та самостійно діяти, приймати сміливі рішення, швидко адаптуватися до постійних змін життя. Тому сьогодні у навчальних педагогічних закладах освіти гостро стоїть питання про впровадження нових педагогічних технологій, що сприятимуть повноцінному розвитку особистості майбутніх громадян та їх самореалізації.Сама ідея педагогічної підтримки як втілення гуманістичного, особистісно зорієнтованого підходу тісно пов'язана з реалізацією права дитини на повноцінний розвиток і, як наслідок, якісною модернізацією системи освіти.Як створити дитині психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома? Знання заходів цієї педагогічної технології, вміння застосовувати їх у житті важливі як для вчителів, так і для батьків. Способи їх розв’язання – провідна ідея досвіду:Педагогічна підтримка спрямована на розвиток суб'єктного потенціалу дитини - її самосвідомості, самоорганізації, самовизначення. Змістом педагогічної підтримки є подолання перепон, які виникають у житті і віддаляють особистість від досягнення бажаного результату. Перепони можуть бути суб'єктивними: обмеженість інформації для самостійної дії; недостатні вольові, інтелектуальні, моральні зусилля особистості; невідповідність фізичного, психічного, комунікативного розвитку, знань, досвіду, способів діяльності; об'єктивними (соціальними): вчителі як носії існуючих програм, методів навчання і виховання, стилю спілкування з учнями; ставлення, ціннісні орієнтації сімї, друзів, групи ровесників тощо; матеріальними: обмежені фінансові можливості сім'ї, недостатня навчально-матеріальна база школи тощо. Всі ці групи перепон безпосередньо чи опосередковано стоять на шляху розвитку процесів самореалізації і самовизначення особистості.Друга група методів спрямована на індивідуально-особистісну підтримку. Вона передбачає діагностику індивідуального розвитку, вихованості, визначення особистісних проблем дітей, відстеження процесу індивідуального розвитку учня.Головна мета діяльності вчителя — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Логічне послідовне висловлювання змісту досвіду як системи в діїНа сучасному етапі бурхливого розвитку відкритого інформаційного простору, глобалізації, трансформації та динамічних змін суспільства виникає гостра потреба у розвитку навичок самостійної діяльності, самоорганізації школярів (додаток 1), а саме: - розвитку самоствердження, самовираження, навичок безпеки, самовизначення, самоактуалізаціїПрактика засвідчує, що випускники загальноосвітніх шкіл, маючи високі теоретичні знання, досить часто не можуть реалізувати себе в сучасному динамічному нестабільному житті. Разом із тим навички самостій ної діяльності дозволяють молодій людині оцінювати проблеми, які ставить перед нею життя, аналізувати їх, шукати шляхи розв’язання і реалізовувати створені ідеї з подальшим впровадженням і використанням набутих навичок у майбутньому. Таким чином, всі вищі духовні потреби людини: у пізнанні, в самоствердженні, в самовираженні, в безпеці, в самовизначенні, в самоактуалізації – є прагненнями до саморозвитку, направленими на творення, поліпшення особою самою себе (самовдосконалення).Цей факт є найважливішим для педагогіки і полягає в тому, що людина розвивається не тільки за закладеною в ній спадковою програмою і під впливом навколишнього середовища, але й в залежності від досвіду, якостей, здібностей, що відкладаються в його психіці. Такий розвиток, який визначається змістом і рівнем психічного розвитку особистості на даний момент, може бути названий психогенним розвитком, або саморозвитком. Самовиховання є невід’ємна і найважливіша частина процесу саморозвитку. Взаємодія вихователя з дитиною, його педагогічна організація, зовнішня частина педагогічного процесу є власне виховною дією.Друга, внутрішня частина процесу — це вже психічна діяльність дитини як суб’єкта саморозвитку, самовиховання (додаток 3); вона здійснюється на самоактуалізаціному рівні і є сприйняттям, певною переробкою і привласненням особою зовнішніх дій і перетворенням їх в свої якості; інтерпретацію цих дій, їх оцінку, рішення про їх збереження, перетворення на свої якості і застосування їх здійснює сама особа. «Всяке виховання є кінець кінцем самовиховання» (Л.С.Виготський). Роботу з учнями я починаю у 5 класі. Перший етап – знайомство і діагностування (додаток 7). У цьому допомогає психолог Попова О.В. На основі отриманих результатів складаю психолого-педагогічну характеристику класу, визначаю напрямки власної діяльності та обираю педагогічні технології та прийоми створення ситуації успіху (додаток 8). Керуючись річним планом школи складаю власний план виховної роботи (додаток 9) та як керівник шкільного методичного об’єднання формую його роботи план роботи (додаток 10). За допомогою різних форм роботи здійснюю виховний процес (Додаток 11, 12 ). З педагогічної точки зору ситуація успіху — це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель може говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. І тоді на плечі вчителя ляже ще більша відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій. Тому намагаюся працювати так, щоб відчувати гордість за своїх майбутніх випускників.
Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів. Тому під час проведення виховних годин намагаюся створювати умови для самореалізації учнів різних категорій (Додатки 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20). Як класний керівник плідно співпрацюю з батьками (Додатки 21,22)
У житті відбувається постійне чергування успіхів та невдач. Однак існує й певний баланс між ними, який при активній пошуковій поведінці учня повинен бути зрушений в напрямку успіху. Увесь попередній досвід подолання труднощів, раніше сформовані та виправдані очікування радості ніби вступають у протиборство з оцінкою нової ситуації. Учень уже намагається її подолати, переломити. Технологія "Створення ситуації успіху" виробляє найціннішу людську якість — стійкість у боротьбі з труднощами. А невдачі, які сталися, його не зломлять, не зупинять.
Самовиховання, самовдосконалення — це процес усвідомленого, керованого самою особою розвитку, в якому в суб’єктивних цілях і інтересах самої особи цілеспрямовано формуються і розвиваються її якості і здібності. Завдання педагога – допомогти учню у цьому процесі на різних етапах діяльності (додаток 4). Від цього залежить і вибір методів виховання (додаток 5), обираючи які класний керівник працюєу різних напрямах виховання (додаток 6).
Класний керівник перетворюється на організатора пізнавальної діяльності, координатора, партнера, співавтора, консультанта (додаток 2), за участю якого створюються належні умови для реалізації принципів національного і полікультурного виховання, для мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу учнями. Тому однією з головних умов виховання компетентної, самостійної та творчої особистості на уроках української мови та літератури стає організація пошуково-дослідницької діяльності учнів.
Сучасна школа вимагає, щоб на зміну пасивному учню прийшов учень– активний суб’єкт, що володіє умінням самостійно здобувати знання. Набуваючи в процесі діяльності певного досвіду і якості (на основі внутрішніх потреб), особа починає на цій базі вільно і самостійно вибирати цілі і засоби діяльності, управляти своєю діяльністю, одночасно удосконалюючи і розвиваючи свої здібності до її здійснення, змінюючи і виховуючи (формуючи) себе.
- активізації особистісної життєвої позиції учня на основі придбання суб’єктивно нових знань (тобто самостійно отриманих знань, які є новими і особистісно значущими для конкретного учня).
- в отриманні учнями навичок освоєння дійсності,
розкриття запропонованих інновацій щодо організації навчально-виховного процесу;
Завдання педагога — допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.
Особливу роль в індивідуальній підтримці вихователя відіграють ситуації успіху, ситуації підвищення статусу вихованця, ситуації значимості його особистих "внесків" у вирішення загальних завдань, створення умов для самореалізації особистості тощо.
Методи педагогічної підтримки поділяють на дві великі групи. Перша група методів забезпечує підтримку всіх вихованців, створює фон доброзичливості, взаєморозуміння, співробітництва. До неї відносять методи взаємної довіри, взаємного інформування, спільного планування уроків, виховних справ, рольові ігри, ігри-драматизації, схвалення досягнень групи, колективу та ін.
Педагогічна підтримка - це спільне з вихованцем визначення його інтересів, цілей, можливостей та шляхів подолання перепон (проблем), які заважають йому зберігати людську гідність, досягати позитивних результатів у навчанні, праці, спілкуванні, способі життя.
Об'єктивна успішність діяльності дитини — це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психо¬логічного ураження та інших видів труднощів.
Організація педагогічної підтримки в навчанні — процес достатньо складний, оскільки він пов'язаний із розвитком особистості. Кожна людина індивідуальна, й не можна висувати всім однакові вимоги у навчанні. Необхідно виявляти потенційні можливості кожної дитини і створювати умови для їх реалізації. Також слід зазначити, що вчасно отримана педагогічна підтримка звільняє дитину від більшості проблем, які постійно накопичуються та заважають їй бути самою собою, тим самим повноцінно розвиватися, навчатися та самореалізовуватися.
Однією з таких технологій, на нашу думку, можна вважати педагогічну підтримку.
Кожна людина – особистість. Кожна має право на самовиявлення, само вираження і бажає реалізувати свій творчий потенціал. Як допомогти у цьому дитині? Як не загубити паростки її творчих здібностей, надати можливість самовиразити себе?
В. О. Сухомлинский
здібності людини, а знання, які стали надбанням
«Якщо істини, положення, правила не досягаються
Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задо¬волення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.
Тьюторство як прогресивну технологію індивідуалізації освіти у вищій школі розглядає Настенко Лариса Григорівна. У статті актуалізується проблема використання досвіду впровадження тьюторства як однієї з прогресивних зарубіжних технологій в умовах кредитно-модульної системи в контексті виконання Болонських реформ та інтеграції освіти України в європейський культурний простір.
Процес здобуття освіти передбачає взаємозв’язок виховання, навчання, соціалізації та самовизначення особистості, у якому педагог повинен визнати за дити ною право на побудову особистого, індивідуального соціального досвіду. Виховний процес потребує особливої технології, що отримала назву «педагогічна підтримка». ЇЇ автором є видатний педагог-новатор Олег Семенович Газман. . Проблемі педагогічної підтримки присвячена велика кількість досліджень (В.П.Безпалько, Т.К.Селевко, В.В.Сєріков).
Основою створення організаційно – функціональної системи навчально – виховної діяльності вчителя стала робота над проблемною темою: «Формування в учнів життєвих компетенцій і морально-людських цінностей» на основі технології педагогічної підтримки, проектних технологій, створення ситуації успіху.

Результати педагогічного досвіду

аналіз результатів професійної діяльності, динаміка змін якості навчальних досягнень учнів в оволодінні практичними уміннями і навичками, розвиток інтересу до предмета тощо

доцільно продемонструвати результативність роботи над зазначеною проблемою за атестаційний період (реальний приріст знань, умінь, навичок, якостей учнів, поліпшення показників роботи з обдарованими дітьми, науково-методичної роботи в школі, районі тощо).

Результати педагог ічного досвіду

Люблю своїх дітей і намагаюся виховати їх достойними людьми.

Намагаюся максимально насичувати виховні години цікавими завлїданнями , використовувати елементи проектної діяльності.

Проводжу виховні заходи, на яких виховую любов до української мови та літератури, поглиблюю пізнавальну активність учнів.

Залучаю до загальношкільних заходів.

Намагаюся бути поряд і поділяти їх інтереси.

Беру участь у шкільних та районних методичних об’єднаннях, семінарах.

Межі використання досвіду та умови його ефективного функціонування

Досвід може бути використаний класними керівниками середньої ланки загальноосвітньої школи.

Шляхи подальшого вдосконалення та розвитку досвіду

Методична творчість класного керівника ніколи не вичерпає проблеми виховання компетентного учня, впевненого у своїх силах, здатного до самоаналізу, самовиховання, самовираження – це вектор, спрямований у нескінченність, тому сенс фахового вдосконалення вчителя полягає в постійному шуканні психологічно виправданих технологій, методичних підходів, прийомів виховання достойного громадянина. Людина не повинна зупинятися на досягнутому. Шукати нові можливості, створювати нові засоби залучення дітей до вдосконалення себе, до збагачування їх досвіду достойними зразками– це покликання і шляхетна місія кожного класного керівника, в тому числі і моя.

Додаток 1 Актуальність проблеми

Додаток 2

Додаток 3

Освіта:

Додаток 4

№	Етапи діяльності педагога	Зміст етапу І	Мета етапу	Методи
1	Діагностичний	виявлення і фіксування факту наявності перепони (проблеми)	Створення умов для усвідомлення учнем суті перепони (проблеми)	Спільний аналіз, вербалізація проблеми вихованцем
2	Пошуковий	Спільний з учнем і пошук причин виникнення перепони, можливих наслідків її збереження чи подолання	Прийняття учнем відповідальності за вирішення проблеми	Спільне прогнозування, спільне моделювання життєвих ситуацій, обговорення переваг вибору, зробленого учнем
3	Проектний	Проектування дії педагога й учня щодо вирішення проблеми	Складання плану вирішення проблеми, розподіл дій на добровільній основі	Спільне проектування дій, метод альтернатив, метод ініціювання
4	Діяльніший	Самостійні дії вихованця	Формування позиції стійкості чи відмови від обраного шляху	Схвалення позиції, розхитування позиції
5	Рефлексивний	Спільне з учнем обговорення успіхів і невдач попередніх дій, констатація фактів вирішення чи не вирішення проблеми для її пере-формулювання	Осмислення учнем і педагогом нових варіантів самовизначення	Самоаналіз самооцінка, самокорекція

У спільній діяльності педагог підтримує кожний самостійний вислів, творчу ініціативу, шляхетний вчинок, пізнавальний інтерес; намагання подолати самого себе: свою боязкість, соромливість, заздрість до успіхів інших людей, недисциплінованість та інші недостойні прояви. Особливо важливо підгримувати волю учня, його здатність до саморегуляції.

З точки зору організації (технології) педагогічна підтримка може бути представлена етапами діяльності педагога з метою допомоги учням у вирішенні таких проблем: діагностичної, пошукової, проектно діяльнісної, рефлексивної. Наведена структура наближає педагога до розуміння своєї ролі у наданні педагогічної підтримки вихованцям, які обирають життєвий шлях.

Додаток 5Вибір методів виховання

Вихователь, який краще враховує конкретні умови, використовує адекватну їм педагогічну дію і передбачає її наслідки, завжди досягає високих результатів виховання.

Розглянемо загальні причини (умови, фактори), що визначають вибір методів виховання:

Мета і завдання виховання. Ціль не тільки виправдовує методи, а й визначає їх. Яка мета, такими повинні бути й методи її досягнення.
Зміст виховання. Необхідно правильно пов'язати методи не із змістом взагалі, а з конкретним смислом.
Виховні особливості дітей. Ті самі завдання вирішуються за допомогою різних методів залежно від віку вихованців.
Індивідуальні особливості вихованців. Загальні методи, загальні прийоми є лише канвою виховної взаємодії. Необхідне їх індивідуальне й особистісне коректування.
Умови виховання. До них, крім матеріальних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, відносяться і відношення, які складаються в класі, клімат у колективі, стиль педагогічного керівництва тощо.
Засоби виховання. Методи виховання стають засобами, якщо виступають компонентами виховного процесу. Крім методів, існують й інші засоби виховання, з якими методи тісно пов'язані і застосовуються в єдності (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, засоби масової інформації, різні види діяльності, педагогічна техніка та ін.). Значення цих факторів непомітне доти, доки вони знаходяться в межах норми. Але як тільки норма порушується, їх вплив на вибір методів виховання може стати визначальним.
Рівень педагогічної кваліфікації. Вихователь обирає лише ті методи, якими він володіє.
Очікувані наслідки. Обираючи метод, вихователь повинен бути впевненим в успіхові. Для цього потрібно передбачити, до яких результатів призведе застосування методу.

Додаток 6

Додаток 7

Зразок анкети для вивчення моральної орієнтації особистості учня

Додаток 8 Суміжні технології

Прийоми створення ситуації успіху

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблем "надійним" учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася.

У роботі з учнями категорії "Впевнені" до речі прийом "Холодний душ". Учитель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки, дещо відтягує час. Він не тільки не "поливає бальзамом" зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції рідних, але й трохи "підсипає солі" (за А.С. Макаренком).

Сенс прийому "Емоційне погладжування" — вселити дитині категорії "Невпевнені" віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт.

Сутність прийому "Анонсування" — спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити. Це мовби репетиція майбутньої події. "Невпевненим" така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть впевненість у своїх власних силах.

У прийомі "Гидке каченя" для категорії учнів "Зневірені" важливо вчасно побачити, впізнати таку дитину, створити всі можливі умови для її розквіту. Необхідно, щоб хтось повірив у неї, забажав допомогти особистості удосконалитися.

Велика роль учителя і в ситуації типу "Миша у сметані". Це другий вид "Зневірених", які потрапили в складну ситуацію, проте не перестають боротися до перемоги. Отут потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку викладачів, так і з боку учнів, потрібно підтри-мати прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, пока¬зати учню, що і вчитель, і діти бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі.

«Неочікувана радість»

Неочікувана радість — це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. З педагогічної точки зору неочікувана радість є результатом спланованої діяльності вчителя.

Сутність прийому "Сходи", або "Стань у стрій" вчитель веде вихованця поступово вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе та оточуючих.

Прийом "Даю шанс" — раніше підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Але якщо ситуація виникла поза планом учителя, то його головне завдання — не пропустити такий шанс, правильно відреагувати, оцінити вчинок учня.

Прийом "Сповідь" — розкриття перед учнями стану своєї душі, щире звернення до найкращих дитячих почуттів. Однак він може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учнів.

"Загальна радість"

Загальна радість може бути підготовленою вчителем, може бути спонтанною, помітною, непомітною, висловленою, невисловленою, Загальною радістю можна вважати "ті реакції колективу, що дають можливість дитині відчути себе задово¬леною, стимулюють її зусилля, мають потрібні наслідки як для самої дитини, так і для оточуючих". Така радість особливо важлива для підлітків, яких цікавить думка однолітків.

"Сімейна радість"

Здебільшого батьки стоять на найбільш ідеальній з точки зору педагогіки позиції: безпідставно або з підставою, проте вірять у найкращі якості своєї дитини, впевнені в світлому і прекрасному майбутньому своїх дітей. Сімейна радість створюється, перш за все, в самій сім'ї, і ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини. Сімейна радість породжується не стільки зусиллями вчителів, школярів, скільки здатністю батьків тверезо глянути на можливості своїх дітей, реально оцінити їхні досягнення.

"Радість пізнання"

Знання завжди були одним із джерел поступу особистості. Справжній учитель, який сам переживає радість пізнання нового, завжди прагне розділити її з учнями, створити будь-якій дитині "ситуацію успіху", що дозволяє і йому відчути цю саму радість пізнання.

Додаток 9 План виховної роботи. Взірець.

Наверх

Місяць	Вересень
Тижні	01.09 – 05.09 Тиждень самоврядування	08.09 – 13.09 Тиждень самоврядування	16.09 – 21.09 Тиждень профорієнтації	24.09 – 29.09
Загальношкільні справи	17.01 Операція «Урок» 18.01 Рейд «Зовнішній вигляд	22.01 Флеш-опитування «Свіжі ідеї»	Конкурс малюнків «Безпека життєдіяльності»
Організація класу	Організаційна виховна година	Зовнішній вигляд учня та учениці.	Зміна обов’язків учнів, пересаджування.
Виховання ціннісного ставлення до себе		Година мрії «Коли я виросту»
Виховання ціннісного ставлення до сім'ї, родини, людей				Конкурс «Загадка – мудрості кладка»
Виховання ціннісного ставлення до суспільства і держави			Складання колажу «Моя земля – земля моїх батьків»
Виховання ціннісного ставлення до природи