Для батьків

Батьківські збори «Адаптація учнів 5 класу до навчання в школі»

Мета: дати батькам знання, необхідні для підтримки п’ятикласників в період адаптації до нових умов навчання

Завдання:

1. Ознайомити батьків з соціально-психологічними умовами розвитку молодших підлітків та труднощами, з якими зустрічаються учні п’ятих класів.
2. Показати важливість підтримки сім’ї у пристосуванні п’ятикласника до нових умов навчання.
3. Надати консультації та рекомендації батькам щодо виховання дітей та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

План:

І. Вступ

ІІ. Міні-лекція

1. Соціально - психологічні умови розвитку молодших підлітків
2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі
3. Роль сім’ї в адаптації школярів

ІІІ. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

ІV. Групове консультування батьків з даної проблеми.

1. Підсумок зборів.

VІ. Домашнє завдання батькам (Тест « Які Ви батьки? »)

Хід зборів

І. Вступ.

Психолог вітає батьків, повідомляє тему, мету батьківських зборів та ознайомлює з тим, яка діяльність буде здійснюватись на занятті.

ІІ. Міні-лекція

2.1. Соціально-психологічні умови розвитку молодших підлітків

Учні 5-х класів – це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні

- Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;

- Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові;

- Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

- Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.

Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки (вчителі) враховують нові потреби і запити дитини.

Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

Як ідеал у молодших підлітків виступає образ якоїсь людини, (вчителя, батьків, товаришів, героїв книг і кінофільмів тощо). Завдання батьків і вчителів звертати увагу на те, щоб ідеали були дійсно ідеалами (позитивному, спонукати дітей не менш захоплюватися, а намагатись походити на ідеальну людину, зіставляти свою поведінку з її поведінкою).

2.2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.

По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.

Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами:

- різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

- збільшилась кількість навчальних предметів і уроків

- змінився склад класу

- відбувається перехід з кабінету в кабінет

- чергування

Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

2.3. Роль сім’ї в адаптації школярів

Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

“Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

“Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

“Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

“Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!” [ 4 ]

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі що…

- Скільки разів треба повторювати…

- Про що ти тільки думаєш…

- Невже тобі важко запам’ятати це…

- Невже тобі незрозуміло, що…

- Ти такий самий (така сама), як і …

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі. [ 4 ]

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

1. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.[7]

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її. [5]

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
• Не ставте забагато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

• Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.
• Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
• Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
• Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
• Не принижуй!
• Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
• Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
• Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
• Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою. [5]

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі. [5]

1. Групове консультування батьків з даної проблеми.

ІІІ. Підсумок зборів. Обговорення твору невідомого автора « Коли ти думав, що я не дивлюсь...»

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

(Автор невідомий)

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся. [ 6 ]

VІ. Домашнє завдання батькам

За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

Тест "Які Ви батьки?"

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?
4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?
5. Які в тебе чудові друзі?
6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?
7. Ти моя надія і опора!
8. Ну, які в тебе друзі?!
9. Про що ти думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!
11. А як ти вважаєш, сину(доню)?
12. У всіх діти як діти, а ти?!
13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

Аналіз результатів:

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси. [ 3 ]

Як допомогти дитині в приготуванні

Батьки, які практично зразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей. «Уроки задані тобі, а не мені!» - таке байдуже ставлення бать¬ків до важливих для школяра справ викликає у дітей образу, через що страждає якість виконуваних завдань. «Ну, що нам сьогодні задано?» (При цьому батьки розкривають підручники й зошити.) - Така позиція батьків формує у дитини без¬відповідальність, упевненість, що все буде зроблено і без особистих зусиль. Що ж слід, а чого не слід робити батькам у процесі спільного при¬готування уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх за¬вдань?

1. Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути розташоване спереду і зліва (якщо дитина правша), на столі не по¬винно бути ніяких зайвих предметів.

2. Уточніть розпорядок дня, визначте разом із дитиною час, коли вона сяде за уроки. Приступати до виконання домашнього за¬вдання найкраще через годину-півтори після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від занять, але ще не втомилася віл домашніх розваг та ігор з товаришами. Якщо дитина відвідує гурток або спить удень, то, звичайно, можна сідати за уроки й пізніше. Але в будь-якому разі не можна відкладати це на вечір.

3. Сплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і спробуйте заздалегідь визначити, скільки часу їй знадо¬биться для виконання кожного завдання. Спершу краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, - це допоможе їй зосе¬редитися і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім - найскладніше, доки вона ще не стомилася. Творчі роботи (малювання, ліплення, виконання поробок тощо) краще залишити на закінчення - їх не варто обмежувати в часі. Для 7-річної дитини час неперервної роботи - не більш як 15-20 хвилин, на завершальному етапі початкової школи - до 30-40 хвилин. Потім дитині необхідна перерва 5-10 хвилин, під час якої бажано трохи порухатися. Перед початком виконання будь-якого завдання запитайте у дити¬ни: «Як ти гадаєш, скільки хвилин тобі знадобиться, щоб його вико¬нати?». Поставте перед дитиною годинник і після закінчення роботи обов'язково зверніть її увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це сприяє вихованню організованості й формує "відчуття часу”.

4. Контролюйте виконання наміченого разом із дитиною пла¬ну роботи. Підвищена розсіяність уваги природна для молодшого шкільного віку. Подолати її дитині має допомогти дорослий. Навички роботи, придбані в перші роки навчання залишаються на все життя. Звичка працювати чітко й організовано допоможе вашій дитині впо¬ратися з великими навантаженнями, які чекають на неї в середній та старшій школі. Від самого початку дитина має знати що на робочо¬му місці працюють, а граються, малюють, їдять цукерки - в іншо¬му місці. Якщо ви бачите, що дитина грається з машинкою на зоши¬ті, і відчуваєте, що вона втомилася, краще дайте їй додаткову перерву. Не допускайте «розтягування» домашнього завдання за рахунок вико¬нання інших «справ», які дитина знаходить для себе сама, не виходя¬чи з-за столу. Намагайтеся відділити одне від іншого. Якщо це вдасть¬ся вам, у дитини з часом сформується умовний рефлекс - робоче місце викликатиме в неї стан мобілізації й працездатності.

5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулася з нездоланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю. Навчан¬ня - це праця, воно вимагає зусиль і напруження, дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на даному етапі трудність для неї нездоланна, обов'язково допоможіть! Інакше досвід неуспіху може закріпитися й призвести до явища, яке психологи на¬зивають «вивченою безпорадністю». Якщо тривалі зусилля не успіш¬ні, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною й безініціатив¬ною. Але якщо дитина старається і не може впоратись із завданням, треба вміти відрізнити цей випадок від ситуацій, коли вона зловжи¬ває вашою допомогою і звертається до вас через будь-яку дрібницю. Ви можете поставити їй умову: «Я можу відповісти тільки на два (три, чотири) твоїх запитання. Спробуй виконати завдання сам, а два най¬складніші запитання ми з тобою розглянемо разом».

ДЕСЯТЬ ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ

Поради американського психолога доктора Віктора Кпайна

1.Не марнуйте часу дитини
У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2.Формуйте самоповагу
Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час вибору друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомлювати, що успіх і майбутній добробут залежать від них самих.

3.Навчіть дитину спілкуватися
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до навколишніх, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4.Пильнуйте, щоб дитина не стала телеманом
Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. Телемани швид¬ше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмисленості, не завжди корисна.

5.Виховуйте відповідальність,
порядність.Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має служити добра поведінка батьків.

6.Навчайте дитину шанувати сім'ю
Добрі стосунки, любов і повага до сім'ї, виховують краще за будь-які лекції

7.Подбайте про гарне оточення
Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку людини. Тому уважно стежте, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8.Будьте вимогливими
Діти з почуттям власної гідності, високою самооцінкою, вмінням робити щось краще за інших виховуються в сім'ях з високими вимогами, та не будьте занадто жорстокими.

9.Привчайте дитину до праці
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий шлях дитини на успіх. Не слід сильно опікати своїх синів і дочок, нехай вони знають, що шлях до успіху нелегкий і тернистий.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі
Нехай вони все перепробують, нехай навчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше слідкуйте за дітьми.